Особа звернулась з позовом до відповідача про відшкодування збитків, мотивуючи свої вимоги наступним. Між власниками корів тривалий час була існувала усна домовленість (угода) про випас корів у спільній череді почергово. Корова, що належить позивачу, повернулася із пасовища із серйозною травмою, з зв’язку з чим ветеринар рекомендував відправити корову на забій, про що був складений акт.
Посилаючись на недбале виконання відповідачем обов’язків пастуха згідно черги та допустив безпечність і безконтрольність, що призвело до ушкодження корови та її вимушений забій, позивач просив відшкодувати 7 500 грн заподіяних йому збитків, що є різницею між вартістю дорослої корови та сумою коштів, отриманих ним від забою корови (4 500 грн).
Рішенням апеляційного суду позов був задоволений, з відповідача стягнуто 7 500 грн на відшкодування завданих збитків.
ВССУ 26 жовтня 2016 року з цим рішенням погодився, зазначивши, зокрема, що згідно положень ч. 1 ст. 7 ЦК України цивільні відносини можуть регулюватися звичаєм, зокрема звичаєм ділового обороту, тобто правилом поведінки, яке не встановлене актами цивільного законодавства, але є усталеним у певній сфері цивільних відносин. Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов’язки виникають також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки.
Таким чином, між власниками великої рогатої худоби, зокрема і сторонами у справі, виникли зобов’язальні правовідносини щодо спільного випасання належної їм великої рогатої худоби, яке саме по собі включає і обов’язок по збереженню худоби на час її випасу. Відповідно до усної домовленості про випас корів у спільній череді почергово відповідач прийняв на себе обов’язок щодо збереження худоби на час випасу, але не проявив турботливості та обачності, що призвело до травмування тварини і в подальшому до спричинення позивачеві шкоди.