Колись, якщо хтось захищав свій дім, суд часто ставав на бік злочинця. Зараз закон захищає тих, хто відстоює своє житло. Давайте розберемося, що саме можна робити, щоб захистити свій дім і при цьому не порушити закон.
Необхідні умови для захисту житла за допомогою зброї
Щоб мати вагомі підстави для активного захисту за допомогою зброї, необхідно дотримання трьох важливих умов:
По-перше, має бути відповідність між завданою зловмиснику шкодою та ступенем загрози з його боку. Важливий паритет між засобами оборони та змістом права, яке порушено, характером посягаючих дій, а також наслідками – як такими, що сталися, так і можливими (ст. 19 ГКУ).
При цьому допустимий не лише фізичний опір, а й заподіяння шкоди майну нападника. Водночас слід пам’ятати: право на здоров’я та життя є й у злочинців. Обрані способи та засоби самозахисту мають відповідати характеру посягаючих дій.
Наприклад, жорстоке побиття вуличного злодія, який намагався вкрасти гаманець і не робив спроб чинити фізичний опір, не буде визнано адекватним обстановці. Але каліцтва, завдані грабіжнику, виявленому всередині будинку, допустимі, якщо інші способи не допомогли зупинити його дії. Згідно зі ст. 19 Кодексу України про адміністративні правопорушення (КоАП) та ст. 36 КК, такі дії можуть бути віднесені до необхідної оборони.
Також необхідна своєчасність вчинення дій. У момент нападу можна і потрібно чинити опір. Але не можна реалізовувати план помсти постфактум. Якщо про скоєний злочин або його винуватця стало відомо пізніше, необхідно звертатися до правоохоронних органів.
І ще один важливий момент – крайня необхідність (ст. 17 і 18 КоАП, ст. 39 КК). Якщо існує реальна і суттєва загроза, законодавство дозволяє завдати шкоди здоров’ю зловмисника.
Наприклад, у відповідь на збройний напад. Причому відповідати в такому випадку можна не лише аналогічною зброєю, а й більш дієвою.
Наприклад, якщо злочинець погрожує ножем, що обороняється домовласник може використовувати зареєстровану рушницю. Правда, під час подальшого розслідування корисно буде наявність відеозапису та/або свідчень очевидців. А ще потрібно спочатку зробити попереджувальний постріл у повітря. Якщо він не подіє, можна відкривати вогонь на ураження.
До речі, використання будь-якого виду зброї вимагає досвіду та вправності. Наприклад, промахи при стрільбі з травматичного пістолета з відстані в 3-4 метри – в стресовій ситуації цілком звичайна справа. А це лише розлютить нападника. Можуть бути й зворотні наслідки, коли замість легкого поранення злочинцю будуть завдані тяжкі тілесні ушкодження. Тому важливо регулярно тренуватися.
Відповідальність за перевищення меж самооборони
Перевищення меж необхідної оборони, згідно зі ст. 36 КК, тягне за собою кримінальну відповідальність. Як захід запобіжного заходу при цьому можуть бути обрані виправні роботи строком до двох років або тримання під вартою на протязі до півроку (при нанесенні тілесних ушкоджень), а також виправні роботи або позбавлення волі на строк до двох років (у випадку вбивства з необережності або ненавмисного вбивства).
Проблема лише в тому, що українське законодавство не дає точних і чітких оцінок, що відноситься до допустимої і необхідної самооборони, а що – ні. Результат самозахисту на практиці багато в чому залежить від оціночної позиції співробітників поліції, прокуратури та судів. Тому послуги професійного адвоката з хорошими рекомендаціями будуть дуже корисними, як і наявність свідків події. Крім того, важливо зберегти всі предмети в тій самій позиції до приїзду поліції.
На практиці всі попередні роки в українських судах практично неможливо було довести правомірність самозахисту. Щодо домовласників у таких випадках майже завжди порушували кримінальну справу за нанесення тяжких тілесних ушкоджень (ст. 121 КК), вбивство з необережності (ст. 119 КК) або умисне вбивство, скоєне в стані сильного душевного хвилювання (ст. 116 КК). Сподіватися можна було лише на правильне рішення в суді. Але там, за різними оцінками, кількість виправдальних вироків за такими справами становила 0,2-3 %.
Зміна судової практики
Останні місяці з’явилася надія на зміну правозастосовчої практики. Так, 15 грудня 2016 року Апеляційний суд Івано-Франківської області залишив у силі рішення Болехівського міського суду про визнання жителя села Тисів невинуватим у пораненні двох людей, які намагалися проникнути в його дім.
А 5 квітня 2017 року сталася ще більш важлива подія: слідчі Національної поліції в досудовому порядку визнали дії господаря приватного будинку в селі Сухолуччя Київської області (який убив одного і поранив кількох грабіжників) такими, що знаходяться в межах необхідної самооборони. За погодженням з прокуратурою справу проти нього було закрито у зв’язку з відсутністю ознак кримінального правопорушення. Незважаючи на відсутність у нашій країні законодавчого закріплення прецедентної практики, є надія, що цей випадок стане прецедентом.
Відшкодування шкоди
Згідно зі ст. 1169 ЦК України, шкода, заподіяна нападнику в ході дій з самозахисту, не відшкодовується. Оплачувати лікування злочинця або за свій рахунок відновлювати його майно не знадобиться. Звичайно, за умови, що слідчий або суддя визнають дії захищаючогося відповідними межам необхідної самооборони. Також у цьому випадку не доведеться відшкодовувати збитки, завдані третій особі.
Законодавча база
У Цивільному кодексі України (ЦК) сказано, що свої права можна захищати у випадку непризнання або посягань на них (ст. 15), причому мова може йти не тільки про себе, а й про інших людей, у тому числі, звичайно, і про членів сім’ї.
Межі допустимої оборони встановлює Кримінальний кодекс (КК), який дозволяє захищати права від небезпечних посягань шляхом заподіяння посягаючому шкоди, необхідної і достатньої в даній обстановці для негайного запобігання або припинення посягання.
Пасивні способи захисту дому
Профілактичні заходи щодо охорони свого дому від проникнення злочинців відносять до пасивної самооборони.
Це, зокрема, зовнішнє огороження присадибної ділянки. На заборі можна встановити засоби сповіщення та запису: датчики охоронної сигналізації, камери системи відеоспостереження або хоча б зовнішній блок спікерфона.
Все це не тільки вносить вклад у справу захисту садиби (принаймні, відлякує дрібних злодіїв), а й може послужити в майбутньому доказом правоти домовласника.
Особливо важливе ведення відеозапису, але з юридичної точки зору корисним є і наявність написів на кшталт «Приватна власність». А ось встановлення пристроїв, які здатні завдати шкоди здоров’ю та життю злочинця, за межами власної ділянки не допустиме. Адже довести потім наявність у людини злочинного умислу і бажання посягнути на ваше майно буде складно.
Інші способи захисту території
На присадибній території перелік допустимих і корисних заходів ширший. Крім усіх тих же сповіщень, мова може йти про встановлення замаскованих піропатронів, заряджених фарбою. Вони допоможуть однозначно відзначити, що «гість» на ділянці був небажаним.
Допомагає навчена собака на ланцюгу: вона сповістить господаря про небезпеку і зробить певний залякувальний ефект на злочинця (а може й завдати шкоди його здоров’ю). Взагалі, правило таке – будь-які засоби пасивної оборони не повинні завдати шкоди заздалегідь законослухняному громадянину.
Наприклад, встановлювати по верху забору загострені прути або колючий дріт можна, а розміщувати під кущами біля дому капкани на звірів або залишати в домі пляшку з отрутою не можна.
Активна самооборона за допомогою зброї
Засоби активної оборони класифікують на дозволені та ті, для зберігання і застосування яких потрібно отримувати дозвіл.
До категорії дозволених засобів відносять газові балончики (за винятком тих, які спеціально призначені для співробітників правоохоронних органів) та пневматичну зброю з калібром не більше 4,5 мм і швидкістю польоту кулі до 100 м/с.
Ці засоби можна вільно придбати в магазинах і використовувати. Холодною зброєю, відповідно до норм Постанови № 3 Верховного Суду України від 26.04.2002, вважають будь-які колючі, ріжучі, колючо-ріжучі, рубаючі предмети, для яких нанесення поранення живій цілі є основним призначенням. Для носіння такої зброї необхідно отримати дозвіл в місцевому органі МВД.
Топор або кухонний ніж не відносяться до холодної зброї, але застосовувати їх для відбиття нападу можна тільки у себе вдома. Якщо їх будуть використані за межами присадибної ділянки для відповіді зловмиснику, то юридичні проблеми практично гарантовані.
Газові пістолети і револьвери також є спеціальними засобами. Їх зберігання і застосування можливе тільки за умови отримання дозволу відповідно до вимог Постанови КМУ № 706 «Про порядок продажу, придбання, реєстрації, обліку і застосування спеціальних засобів самооборони, заряджених речовинами сльозоточивої і подразнювальної дії» від 07.09.1993 (у останній редакції від 2012 року).
А травматичну зброю можуть використовувати тільки працівники силових структур (МО, МВД, СБУ, прокуратури), народні депутати, журналісти і члени громадських формувань, які виконують функцію охорони громадського порядку (чим на деле користуються багато домовласників, формально вступаючи в ряди таких структур).
Електрошокери продаються в інтернет-магазинах. Але відповідно до Постанови КМУ № 49 «Про затвердження правил застосування спеціальних засобів при охороні громадського порядку» від 27.02.1992, вони вважаються спеціальними засобами активної оборони. Їх вільне обіг заборонений, а застосування дозволено тільки спецслужбам і в ході здійснення оперативної діяльності.
Вогнепальна зброя
Щодо вогнепальної зброї, то спеціального закону, який регулює її придбання, зберігання та використання, в Україні немає. Проект Закону № 1135-1 «Про цивільну зброю і боєприпаси» зареєстрований у Парламенті давно, але узгодження і зміни тягнуться вже більше року.
Можна керуватися лише положеннями Постанови Верховної Ради України «Про право власності на окремі види майна», згідно з якою в власності громадян України можуть перебувати лише гладкоствольні мисливські рушниці (для осіб старше 21 року за умови отримання відповідного дозволу) та нарізні мисливські карабіни і гвинтівки (для осіб старше 25 років за умови отримання відповідного дозволу).