Судові справи колишнього ректора Національного університету державної податкової служби України, певно, входять до п’ятірки найгучніших. У липні 2013-го його затримали нібито за хабар. У відповідь він заявив, що тодішній клан Президента України, перш за все очільник Міндоходів, забажали прибрати до рук ректорську посаду, а самого Мельника – знищити.
Але справа, що пропонується увазі читачів, не стосується питань провадження у кримінальній справі. Вона є дещо цікавою з точки зору розгляду трудових спорів, зокрема звільнення з посади.
Вказана особа звернулась до суду з позовом до Державної фіскальної служби України, Університету Державної фіскальної служби України про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку, зобов’язання відновити дію контракту. На обґрунтування позовних вимог колишній ректор послався на те, що на підставі наказу його було звільнено з посади за власним бажанням згідно зі ст. 38 КЗпП України, яку він обіймав у відповідності до укладеного контракту з ДПІ України. Вважав, що його звільнення та фактичне припинення трудових відносин вчинено без його свідомого волевиявлення та всупереч вимог трудового законодавства. Зазначав, що надана в якості доказу копія заяви про звільнення надрукована невідомими особами, і підписана в стані, коли він не усвідомлював значення своїх дій, оскільки страждав на тяжкий депресивний розлад і стан його здоров’я був вкарай незадовільним. Відповідно, цього ж дня його підпис про ознайомлення з наказом про його звільнення також здійснений в аналогічному стані.
При цьому, звільнення відбулося під час тимчасової непрацездатності, що є порушенням положень ст. 40 КЗпП України, при цьому він не отримував усієї належної йому до виплати заробітної плати, компенсації невикористаної щорічної відпустки та трудову книжку.
Наведені доводи позивача судами першої і апеляційної інстанції були оцінені як такі, що відповідають дійсності.
Отже, встановивши, що заява про звільнення із займаної посади була написана за відсутності волевиявлення на звільнення за власним бажанням, суди дійшли правильного висновку, що звільнення позивача з посади ректора університету проведено з порушенням трудового законодавства та умов укладеного контракту. Також, суди обґрунтовано звернули увагу на те, що звільнення позивача відбулося у період його стаціонарного лікування у лікарні, що є порушенням правил про недопустимість звільнення працівника в період тимчасової непрацездатності, а також у період перебування у відпустці (ч. 3 ст. 40 КЗпП України) з огляду на відсутність ініціативи самого позивача на розірвання контракту.
Незважаючи ці обставини, у задоволенні позову було відмовлено, з чим також погодився і суд касаційної інстанції. При цьому суди виходили з того, що відповідно до ст. 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення – в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.
Тобто, перебіг строку звернення до суду починається у разі: вирішення трудового спору – з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права (тримісячний строк звернення до суду); розгляду справи про звільнення – з дня вручення копії наказу про звільнення (місячний строк звернення до суду); розгляду справи про звільнення – з дня видачі трудової книжки (місячний строк звернення до суду).
На відміну від інших трудових спорів місячний строк для звернення до суду за вирішенням спору про поновлення на роботі обчислюється не інакше як з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки. Початком перебігу місячного строку для звернення особи до суду з позовом про поновлення на роботі слід вважати день вручення наказу про звільнення або день видачі трудової книжки.
Доречно зазначити, що в Постанові від 5 липня 2017 року № 6-1033цс17Верховний Суд України також нагадав про це у відповідному Правовому висновку.