За змістом нижченаведених норм закону члени сім’ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі) користують жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири). Але при цьому визначення кімнат, в яких будуть проживати означені члени сім’ї відноситься до повноважень власника.
До такого висновку дійшли суди у справі за позовом про усунення перешкод в користуванні житловим приміщенням, встановлення порядку користування житловим приміщенням та за зустрічним позовом чоловіка позивацки про виселення (в зустрічному позові було відмовлено).
Підставою для позову позивачка визначила перешкоди, які позивач чинить їй та їх дітям у користуванні будинком, категорично відмовивляєся пустити їх в помешкання, у зв’язку з чим вона та діти не мають можливості потрапити до будинку, не зважаючи на те, що вона зверталась до правоохоронних органів, іншого житла вона не має.
Отже, відповідно до ст. 150 ЖК УРСР, громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.
За змістом ст. 156 ЖК УРСР, члени сім’ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням. За згодою власника будинку (квартири) член його сім’ї вправі вселяти в займане ним жиле приміщення інших члені» сім’ї. На вселення до батьків їх неповнолітніх дітей згоди власника не потрібно. До членів сім’ї власника будинку (квартири) належать особи, зазначені в частині другій статті 64 цього Кодексу. Припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням. У разі відсутності угоди між власником будинку (квартири) і колишнім членом його сім’ї про безоплатне користування жилим приміщенням до цих відносин застосовуються правила, встановлені статтею 16 цього Кодексу.
Згідно із ст. 405 ЦК України, члени сім’ї власника житла, які проживають разом і ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником. Член сім’ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім’ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.