НОВЕЛИ ЗАКОНОДАВСТВА

Чітко визначені правила: місце проживання дитини

Адвокат Валентин Дупак

У даній справі батько дитини звернувся до суду із позовною заявою про визначення місця проживання свого сина.

Позов було вмотивовано тим, що після смерті його дружини їхній спільний син проживає з сестрою покійної. Натомість він як батько має переважне перед іншими особами право на виховання своїх дітей, з урахуванням інтересів малолітнього, а тому у суду є усі підстави для визначення місце проживання сина із ним та його рідними сестрами.

Проте, суд першої інстанції у задоволенні таких вимог відмовив мотивуючи своє рішення тим, що орган опіки та піклування визначив місце проживання малолітнього з тіткою з тих підстав, що дитина є немовлям та з народження не проживає разом із батьком, а з часу смерті матері проживає разом із тіткою. Рішення органу опіки та піклування є таким, що підлягає виконанню. Існування обов’язкового до виконання рішення органу опіки та піклування виключає ухвалення з даного питання рішення суду, яке також є обов’язковим до виконання.

Апеляційний суд залишив рішення місцевого суду без зміни.

В свою чергу Касаційний цивільний суд дочувся до доводів батька.

Обґрунтовуючи свою позицію КЦС вказав, що частиною першою статті 14 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що діти та батьки не повинні розлучатися всупереч їх волі, за винятком випадків, коли таке розлучення необхідне в інтересах дитини і цього вимагає рішення суду, що набрало законної сили.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ!:  Договір між батьками: визначення місця проживання дитини

Частиною четвертою статті 29 ЦК України визначено, що місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров’я, в якому вона проживає. Таким чином, цією нормою права встановлено вичерпний перелік осіб, місце проживання (місцезнаходження) яких може вважатися місцем проживання дитини, яка не досягла десяти років: батько, мати, опікун дитини, навчальний заклад чи заклад охорони здоров’я, в якому проживає дитина.

Водночас правовий статус тітки щодо малолітнього не встановлено, зокрема, відсутнє рішення органу опіки і піклування чи суду про призначення її опікуном малолітнього, а тому такий висновок органу опіки та піклування є передчасним і суперечить положенням статті 29 ЦК України та статті 160 СК України.