Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадяни реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.
Відповідно до Конституції України будь-яке пряме або непряме обмеження права на працю чи встановлення прямих або непрямих переваг при укладенні, зміні та припиненні трудового договору залежно від походження, соціального і майнового стану, расової та національної приналежності, статі, мови, політичних поглядів, релігійних переконань, членства у професійній спілці чи іншому об’єднанні громадян, роду і характеру занять, місця проживання не допускається. Вимоги щодо віку, рівня освіти, стану здоров’я працівника для зайняття ним певної посади можуть встановлюватись законодавством України (стаття 22 КЗпП України). Вимоги до рівня освіти для зайняття педагогічних посад у галузі освіти визначені законодавством, зокрема, в статті 54 Закону України «Про освіту» від 23.05.1991 р. №1060-XII, статті 24 Закону України «Про загальну середню освіту» від 13.05.1999 № 651-XIV. Необгрунтована відмова у прийнятті на роботу забороняється. Чинним законодавством про працю обмежень в прийняті на роботу осіб, з мотивів поєднання ними роботи і навчання за денною (очною) формою, не передбачено.
Відповідно до положень статті 21 КЗпП України за укладеним трудовим договором працівник зобов’язується виконувати роботу, визначену трудовим договором, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові. Під час укладення трудового договору особа, яка поєднуватиме роботу і навчання за денною (очною) формою, має враховувати свої можливості, щодо виконання роботи в робочий час визначений трудовим договором. За угодою між працівником і роботодавцем може встановлюватись як при прийнятті на роботу, так і згодом неповний робочий день або неповний робочий тиждень. Чинним законодавством про працю обмежень, щодо тривалості робочого часу визначеного статтями 50, 51 КЗпП для осіб, які поєднують роботу і навчання у вищому навчальному закладі за денною (очною) формою, не передбачено.
Сумісництвом вважається виконання працівником крім своєї основної іншої регулярної оплачуваної роботи на умовах трудового договору у вільний від основної роботи час на тому ж чи іншому підприємстві, в установі, організації або у громадянина за наймом (пункт 1 Положення про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій, затвердженого наказом Мінпраці України від 28.06.93 р. № 43). Згідно умов статті 61 Закону України «Про вищу освіту» від 01.07.2014 № 1556-VII студент – особа, зарахована до вищого навчального закладу з метою здобуття вищої освіти ступеня молодшого бакалавра, бакалавра чи магістра. Здобуття відповідного ступеня і кваліфікації особою, яка навчається у вищому навчальному закладі на певному рівні вищої освіти законодавством про працю не регулюється, і така діяльність не передбачає одержання доходу (заробітної плати) у грошовій або іншій формі. У випадку прийняття на роботу особи, яка поєднуватиме роботу та навчання за денною (очною) формою, і якщо для такої особи дана робота буде єдиним місцем роботи на умовах трудового договору, підстав для оформлення трудового договору на умовах сумісництва не має.