Процес оформлення договору оренди земельної ділянки, де орендодавцем виступає орган місцевого самоврядування, тернистий та корупційний. Та не дешевий. Навіть офіційні витрати орендаря на виготовлення землевпорядної документації чималі, не кажучи вже про всі прискорення та погодження. Тому, орендарі, у тому випадку, коли на з/д знаходиться їх нерухоме майно – будівлі та споруди, взагалі не поспішають налагоджувати орендні стосунки, в тому числі присвоювати з/д кадастровий номер. Внаслідок цього місцева громада втрачає надходження до бюджету у вигляді орендної плати за користування з/д. Хоча фактичне користування з/д постійно відбувається, оскільки так чи інакше фактичний орендар використовує свою будівлю, розташовану на цій з/д. Така ситуація може тривати десятиріччями і часто фактичні орендарі взагалі не вчиняють жодних кроків по укладанню договору оренди з/д.
Зазвичай землекористувач лише платить плату за землю, яка як правило у населеному пункті значно нижча від орендної плати і, таким чином, залагоджує питання із фіскальними органами.
Тому, деякі органи місцевого самоврядування почали подавати позови про стягнення збитків з фактичних орендарів з/д (неодержаний доходів), доводячи у суді факт ухилення землекористувачем від укладання договору оренди з/д. Доведення такого факту – складна справа, особливо, коли землекористувач сплачує плату за землю та імітує діяльність по оформленню договору оренди з/д подаючи до органу місцевого самоврядування різні заяви та інші звернення.
У цій справі були різні рішення, проте ВСУ (у справі № 3-1160г15) став на бік органу місцевого самоврядування та притягнув землекористувача до загальної цивільно-правової відповідальності. Зокрема ВСУ підкреслив, що «саме на землекористувача покладається обов’язок вчинити ряд певних дій щодо виготовлення та погодження технічної документації із землеустрою та подальшого звернення до територіального органу держземагенства із заявою про реєстрацію з/д» після чого цій з/д присвоюється кадастровий номер, який є невід’ємною частиною договору оренди з/д. Оскільки такі дії землекористувач не вчиняв протягом 3-х років, ВСУ прийшов до висновку, що такий землекористувач ухилявся від укладання договору оренди з/д і стягнув з нього на користь органу місцевого самоврядування неодержаний дохід за цей строк.