Фантастичне рішення ВСУ, яке очевидно істотно вплине на дисциплінованість правозахисників у питанні належного доведення до відома суду факту спливу строку позовної давності для відмови у задоволенні позову на підставі ст. 267 ЦК України. Як правило в такому випадку готується заява на окремому аркуші чи аркушах де детально пояснюється суду чому строк позовної давності сплив на момент подання позову. Надалі ця заява офіційно передається суду в засіданні та повторно в канцелярію (щоб не загубилася), залучається до матеріалів справи, фіксується ця інформація в протоколі судового засідання, тощо. Тепер все стало по іншому!
Відповідачу достатньо УСНО заявити про сплив позовної давності, і суд вже повинен розглянути таку заяву, і якщо це відповідає дійсності відмовити у задоволенні позову. В цій справі ВСУ скасував три судові акти нижчих судів, які НЕ врахували таку усну заяву відповідача і стягнули з нього борг на користь банку. Найцікавіше, що доказом усної заяви відповідача про сплив строку позовної давності стали аудіозаписи судових засідань суду першої інстанції, який дослідив Верховний. У підсумку ВСУ відмовив банку у задоволенні позову.
Отже, тепер заява про сплив строку позовної давності може бути подана суду до винесення ним рішення у справі трьома способами: УСНО під аудіозапис, письмово – окремим клопотанням та традиційним способом теж письмово у відзиві чи запереченнях.