Дуже часто українців хвилюють питання про спадщину. Це навіть не дивно. Тож, для того, щоб ви були трішечки більше обізнаними, а ніж цінною інформацією з теревень тьоті Люсі та ко. біля під’їзду, намагатимемося частіше розкривати вам різні проблемні аспекти цього інституту.
Сьогодні поговоримо про встановлення факту спільного проживання.
Юридичний факт проживання однією сім’єю зі спадкодавцем не менш як п’ять років до часу відкриття спадщини має бути встановлений винятково рішенням суду. Нотаріус не має можливостей для того, щоб безспірно встановити зазначені обставини.
Право на спадкування за законом осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім’єю, будучи вперше закріпленим новим ЦК, разом з тим може поширюватись на відносини, які виникли у зв’язку з відкриттям спадщини до вступу в силу ЦК України. Якщо спадщина відкрилась до 1 січня 2004 року, але не була ніким із спадкоємців прийнята до настання цього терміну, то за умови прийняття судом рішення про встановлення юридичного факту проживання однією сім’єю зі спадкодавцем протягом принаймні п’яти років до часу відкриття спадщини, такі особи матимуть право на спадкування, незважаючи на те, що факти відкриття спадщини і проживання однією сім’єю мали місце під час дії ЦК УРСР. Такий висновок випливає із змісту абзацу першого пункту 5 Прикінцевих та перехідних положень, згідно з яким правила книги шостої ЦК застосовуються також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності Цивільним Кодексом України.
Частиною 2 ст. 1259 Цивільного кодексу України встановлено, що фізична особа, яка є спадкоємцем за законом наступних черг, може за рішенням суду одержати право на спадкування разом зі спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування, за умови, що вона протягом тривалого часу опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.
Варто звернути увагу на ту обставину, що при вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім’єю не менш як п’ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), необхідно враховувати правила частини другої статті 3 СК України про те, що сім’ю складають особи, які спільно проживають, пов’язані спільним побутом, мають взаємні права та обов’язки. Зазначений п’ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім’єю до набрання чинності цим Кодексом.
До спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім’єю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати також інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов’язані спільним побутом, мали взаємні права та обов’язки, зокрема, вітчим, мачуха, пасинки, падчерки, інші особи, які взяли до себе дитину як члена сім’ї тощо.
Якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв’язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не про встановлення факту прийняття спадщини.
Справи про встановлення факту спільного проживання відносяться до справ з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення та розглядаються судами в порядку окремого провадження, згідно п.5 ч.2 ст.293 ЦПК України та глави 6 ЦПК України. Справи окремого провадження суд розглядає за участю заявника і заінтересованих осіб.
Заява фізичної особи про встановлення факту спільного проживання подається до місцевого загального суду за місцем її проживання.