В Україні майже чверть пар, як проживають разом не реєструють офіційний шлюб. Такі відносини юридичним терміном називаються “фактичним шлюбом”. По-іншому його прийнято називати “громадянським”, хоча з точки зору юридичної це не є правильним визначенням, оскільки “громадянським” має називатися офіційно зареєстрований шлюб на законодавчому рівні. Цей термін є калькою з російської “гражданский брак”. До 1917 року (в дореволюційні часи) обов’язковою умовою була реєстрація шлюбу в церкві, а зареєстрований шлюб лише в органах влади і називався “громадянським шлюбом”. 20 лютого 1919 року було видано Декрет Раднаркому України, яким почали визнавати шлюб зареєстрований в органах влади, а церковний шлюб більше не мав правової значимості, тоді зареєстрований шлюб і називався “громадянським”. Цей термін зберігся за звичкою у людей і шлюб, який не був зареєстрований ні в церкві, ні владою продовжували називати “громадянським”.
Довгий час питання незареєстрованих відносин не мали нормативно-правового врегулювання. Проте зараз такий шлюб прирівнюється в правах до звичайного, окрім деяких випадків.
Так, офіційно незареєстрований шлюб не звільняє подружжя від поділу майна та сплати аліментів. Такі спірні питання у разі розриву відносин можуть вирішуватися в суді. Головне, довести факт спільного проживання.
Відносини між “фактичним” подружжям врегульовуються відповідно до статті 74 Сімейного кодексу України.
“Якщо жінка та чоловік проживають однією сім’єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними”, – сказано в статті.
Зазначимо, ст. 74 Сімейного кодексу може застосовуватися щодо випадків, коли жоден з пари не перебуває в офіційному шлюбі з іншою людиною.
Згідно з Сімейним кодексом, тривалість “фактичних шлюбних відносин” і їх характер (серйозний чи випадковий) не мають правового значення.
В правовому висновку постанови у справі №6-66цс13 Верховного суду України зазначається, що майно, набуте під час спільного проживання особами, які не перебувають у зареєстрованому шлюбі між собою, є їхньою спільною власності, якщо майно куплене за рахунок спільної праці таких осіб, як подружжя (при цьому спільною працею осіб слід вважати їхні спільні або індивідуальні трудові зусилля, унаслідок яких вони отримали спільні або особисті доходи, об’єднані в майбутньому для набуття спільного майна, ведення ними спільного господарства, побуту та бюджету) та якщо інші умови не прописані в угоді між ними.
Якщо під час розірвання стосунків справа доходить до суду, особа, що хоче довести право на частку спільно нажитого майна, має подати позовну заяву про встановлення факту проживання подружжям та визнання права на частку в спільній власності.
Доказом спільно проживання пари можуть слугувати свідки, спільні фотокартки та відеозаписи, з яких можна зробити висновки про спільний побут зі спільного відпочинку та проводження часу.
Якщо в подружжя є діти, вагомим аргументом та доказом в суді буде свідоцтво про народження.
Проживання подружжя
Прописка в одному будинку чи квартирі також будуть вагомим доказом перебування в “фактичному шлюбі”.
Коли факт проживання разом доведено, для поділу майна необхідно буде встановити час його придбання, що можуть підтвердити квитанції про оплату.
Щоб захистити себе від привласнення одним із подружжя майна, яке було куплено за власні кошти, потрібно доказати неплатоспроможність іншого.
Ще одним приводом для звернення до суду є смерть одного із пари, яка не була зареєстрована офіційним шлюбом.
В такому випадку права на успадкування майна майже немає, за винятком, коли складено заповіт. Оскільки особа, що проживала спільно, але не перебувала зі спадкодавцем в офіційно зареєстрованому шлюбі, має прав на спадок лише у четверту чергу.
В цьому випадку також потрібно в суді довести факт спільно проживання.
Для уникнення проблем із розподілом майна між чоловіком і жінкою, що перебувають у “фактично”(громадянському) шлюбі, при придбанні нерухомого чи рухомого майна потрібно вказувати в договорі двох покупців, щоб убезпечити кожного з подружжя, що не зареєструвало відносини.
Пара, що не оформила шлюб не має права укладати шлюбний контракт із прописаними умовами поділу майна. Тому про наслідки не оформлених відносин потрібно подумати заздалегідь, щоб убезпечити себе від судової тяганини.