Випробувальний термін працівникам встановлюється при укладенні трудового договору (ст. 26 Кодексу законів про працю України; КЗпП).
Таке випробування призначене для перевірки відповідності працівника займаній посаді (роботі). Прийняття з випробувальним терміном погоджується між працівником і роботодавцем. Про роботу з випробувальним терміном зазначається в наказі (розпорядження) про прийняття на роботу.
Під час прийняття на роботу власник (уповноважений орган) дотримується порядку, зазначеного у статті 24 КЗпП. Зокрема, він зобов’язаний повідомити Державну фіскальну службу України про прийняття працівника на роботу відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.
Зверніть увагу! Громадянин, який збирається працевлаштуватись, зобов’язаний подати роботодавцю:
• трудову книжку;
• документи, що посвідчують особу (паспорт громадянина України);
• документи про отриману освіту (кваліфікацію, спеціальність), якщо така вимога передбачена законодавством України;
• довідку про стан здоров’я встановленої законодавством форми, якщо таку вимагає роботодавець;
• інші документи.
Гарантії працівнику під час прийняття з випробувальним терміном
Законодавство про працю України поширюється на весь період випробування працівника.
Роботодавець проводить інструктаж та визначає робоче місце працівника до початку роботи.
У разі прийняття з випробувальним терміном працівнику здійснюють запис до трудової книжки відповідно до статті 48 КЗпП та порядку, визначеному Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників.
При цьому працівник отримує:
• зарплату;
• гарантії соціального страхування;
• компенсацію за невикористанні дні відпустки під час звільнення;
• інші гарантії та пільги, встановленні законодавством України.
Для кого випробувальний термін не встановлюється
У трудовому законодавстві передбачено перелік осіб, для яких не встановлюється випробувальний термін:
• осіб, що є неповнолітніми (до 18 років);
• молодих робітників (які закінчили навчатись у професійних навчально-виховних закладах);
• осіб, звільнених у запас з військової чи альтернативної (невійськової) служби;
• молодих спеціалістів (після здобуття вищої освіти);
• інвалідів (які мають довідку МСЕК і направленні на роботу).
У червні 2016 року набрали чинності зміни до статті 24 КЗпП, згідно з якими розширився перелік осіб, для яких не можна встановлювати випробувальний термін при прийнятті на роботу, а саме:
• осіб, які перемогли в конкурсі на заміщення вакантної посади;
• вагітних жінок;
• осіб, що проходили стажування в роботодавця з відривом від основної роботи;
• матерів, які самостійно виховують дитину віком до 14 років (дитину-інваліда);
• осіб, що працюють за строковим трудовим договором до одного року;
• осіб, що працюють тимчасово або на період сезонних робіт;
• осіб, обраних на посаду;
• осіб, які переміщенні всередині підприємства.
Крім цього, випробувальний термін не встановлюється для працівників, прийнятих на роботу до підприємства іншої місцевості (при переведенні), та у законодавчо визначених випадках.
Тривалість випробувального терміну
Випробувальний термін при прийнятті на роботу становить:
• не більше трьох місяців — у загальних випадках;
• не більше одного місяця — для робітників;
• не більше шести місяців — в окремих випадках за погодженням з профспілкою (профспілковим представником або іншим виборним органом від трудового колективу).
Варто знати! Випробувальний термін не включає дні, коли працівник не працював не залежно від поважності причини.
Термін випробування вважається завершеним, якщо працівник продовжує працювати, тобто успішно пройшов термін випробування. Розірвання трудового договору з таким працівником стає можливим лише в загальному порядку.
Після закінчення випробування трудовий договір такого працівника стає безстроковим. Новий наказ в цьому випадку не видається.
Випробувальний термін не пройдено
Працівник, який не пройшов випробувальний термін при прийнятті на роботу (не відповідає займаній посаді або виконуваній роботі), звільняється протягом строку випробування, про що письмово повідомляється за три дні.
Так, власник (уповноважений орган) видає наказ упродовж трьох днів із таким записом:
«Звільнити (ПІП працівника) з посади (назва займаної посади) з (дата звільнення) у зв’язку з встановленням невідповідності виконуваній роботі протягом строку випробування, п. 11 ст. 40 КЗпП України».
У разі неправомірного розірвання трудового договору з зазначених вище підстав працівник має право оскаржити таке звільнення в порядку, встановленому в статті 232 КЗпП.
Звільнення не допускається в період перебування на лікарняному та у відпустці.
Останній день роботи вважається днем звільнення працівника. У день звільнення роботодавець видає працівнику трудову книжку, проводить розрахунок. Якщо звільнення працівника здійснено за ініціативою роботодавця, то у день звільнення вручається і копія наказу про припинення трудового договору.