ВССУ підкреслив, що розмір витрат на правову допомогу у цивільній справі визначається домовленістю (договором) між стороною у справі та особою, яка надає правову допомогу і не повинен перевищувати граничний розмір встановлений ЗУ «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах».
Склад та розмір таких витрат є предметом доказування у справі. Доказами витрат є: договір доручення або про надання правової допомоги, акт приймання-передачі виконаних робіт та документи, які свідчать про оплату гонорару (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Можуть бути також стягнуті витрати на правову допомогу, які понесені стороною і у разі вчинення дій поза судовим засіданням, але у конкретній справі, що розглядається судом.
Якщо у матеріалах справи є такі документи, то відсутні правові підстави для незадоволення вимоги про стягнення зі іншої сторони, яка програла спір, витрат на правову допомогу, навіть якщо особа, яка надає таку допомогу НЕ є адвокатом. Для цього не потрібно у справу посвідчення адвоката та ордер.
У підсумку суд скасував рішення суду апеляційної інстанції та залишив в силі рішення суду першої інстанції, яким були стягнуті витрати на правову допомогу у сумі 2500,00 грн.