У зв’язку із яскравою тіньовою забарвленістю ринку оренди нерухомості в Україні, орендарі що зіткнулись із різким здорожчанням комунальних платежів стикнулись із проблемою оформлення субсидій, оскільки:
– зареєстровані договори оренди, як правило відсутні;
– орендодавець не хоче заключати договір оренди, оскільки не бажає сплачувати податки та ставати підприємцем.
Виникає влучне запитання: “що ж робити?”
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів №848 від 21 жовтня 1995 року, зокрема пунктом 6, передбачено, що субсидія призначатися особі, яка не зареєстрована, але фактично проживає в житловому приміщенні (будинку) на підставі договору найму (оренди) житла.
Щоб скористатися правом на отримання субсидії наймачі житла повинні підтвердити факт проживання в орендованій квартирі (таким підтвердженням є договір оренди) і оплачувати житлово-комунальні послуги.
Для призначення державної допомоги необхідно подати заяву про призначення житлової субсидії, декларацію про доходи та витрати членів сім’ї орендаря і договір найму (оренди) житла в орган соціального захисту населення за місцем проживання.
При цьому варто пам’ятати, що договір оренди житла повинен відповідати умовам ст.ст 810-825 Цивільного кодексу України. Зокрема, документ повинен бути викладений в письмовій формі і нотаріально посвідчений (якщо мова про термін більше 3 років). Типовий договір на оренду житла не передбачений.
Практика виходить з того, що в такому документі кожну сторону потрібно чітко ідентифікувати, тому зазвичай в реквізитах фізичної особи вказують: – прізвище, ім’я, по батькові; – ідентифікаційний номер; – Адреса місця реєстрації (прописка); – Паспортні дані (серія, номер); – номер телефону.
Також в договорі оренди повинні бути зазначені особи, які проживають разом з вінаймачем (за винятком тимчасових мешканців).
Окремо зауважимо, щодо факту оплати орендарем квартири житлово-комунальних послуг. Цивільним кодексом передбачено, що наймач житла самостійно вносить плату за комунальні послуги, якщо інше не передбачено договором про оренду (ч.3, ст.815), а Положення про порядок надання субсидій не містить вимоги відкриття особового рахунку на особа, яка звертається за призначенням субсидії. Тому в заяві на отримання відшкодування досить вибрати з наведеного переліку і відзначити житлово-комунальні послуги, якими користується сім’я, номери особових рахунків, за якими проходить оплата послуг і назва організацій, які надають відповідні послуги.
Часто-густо юристи, як і працівники органів соц. захисту вимагають складення саме “договору оренди”, який, як відомо не може бути безоплатний, але вихід є!
Як, вказано із закону вище, Орендар – повинен надати договір найму приміщення, тобто договір, що вказує на право користування суб’єктом якогось приміщення, таким договором може стати – договір позички нерухомого майна!
Відносини, пов’язані з договором позички, регулюються нормами Цивільного кодексу України, Сімейного кодексу України, Законом України „Про нотаріат” від 02.09.1993 №3425-ХІІ (зі змінами) та Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженою наказом Міністерства юстиції України 03.03.2004 № 20/5, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 03.03.2004 за № 283/8882 (далі-Інструкція).
Договір позички широко застосовується у відносинах між фізичними особами, які надають одна одній речі для побутового використання, у відносинах між фізичними особами та юридичними особами, наприклад, у бібліотечній справі, у майнових відносинах між роботодавцями та професійними спілками, у благодійництві, у майнових відносинах між організаціями, на балансі яких перебувають культові будівлі та майно, що становить державну власність, та релігійними організаціями щодо користування ними, тощо.
Відповідно до ст. 827 Цивільного кодексу України (далi — ЦК), за договором позички одна сторона (позичкодавець) безоплатно передає або зобов’язується передати другій стороні (користувачеві) річ для користування протягом встановленого строку.
Метою даного договору позички є набуття користувачем речі позичкодавця у строкове безоплатне користування.
До договору позички застосовуються положення глави 58 Цивільного кодексу України (найм, оренда).
Договір позички є самостійним цивільним договором, який істотно відрізняється від інших цивільних договорів.
Цей договір має такі особливості:
- майно передається користувачу у тимчасове володіння та користування;
-
у позичку може бути передана річ, визначена індивідуальними ознаками, тобто за договором позички передаються речі неспоживні;
-
за договором позички має бути повернута та сама річ;
-
він може бути реальним (якщо передача речі збігається з моментом укладення договору) або консенсуальним (якщо сторони домовилися, що річ передається після укладення договору). В конструкції норми договору це виглядає таким чином: „позичкодавець передає іншій стороні визначену річ в користування” – реальний договір, „позичкодавець буде зобов’язаний передати річ протягом ….. після укладання договору” – консенсуальний договір;
– до договору позички можуть застосовуватися норми, що регулюють майновий найм (оренду);
– договір позички завжди є безоплатним. Безоплатність договору знаходить своє відбиття в розподілі обов’язків між сторонами та обсягу відповідальності позичкодавця. В даному випадку мова може йти тільки про обмежену відповідальність: позичкодавець відшкодовує користувачу лише реальну, понесену ним шкоду, але не відшкодовує упущену вигоду, та й не з будь-якої вини, а тільки з умислу чи грубої необережності.
Форма договору позики.
Статтею 828 Цивільного кодексу України передбачено:
Договір позички речі побутового призначення між фізичними особами може укладатися усно.
Договір позички між юридичними особами, а також між юридичною та фізичною особою укладається у письмовій формі.
Договір позички будівлі, іншої капітальної споруди (їх окремої частини) укладається у формі, яка визначена відповідно до статті 793 Цивільного кодексу України (строком на три і більше років підлягає нотаріальному посвідченню).
Договір позички транспортного засобу, в якому хоча б однією стороною є фізична особа, укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.
Звичайно, якщо законом не передбачено обов’язкове нотаріальне посвідчення договору позички, а сторони мають намір посвідчити договір нотаріально, нотаріус не вправі відмовляти їм у такому посвідченні.
Стає зрозуміло, що вихід із такої складної ситуації для орендаря є!
У разі, якщо орендарі зіткнуться із проблемою прийому документів службою соціального захисту, раджу документи разом із заявою надсилати рекомендованим листом поштою, із проханням письмового надання відповіді.
Бажаю успіху у бурхливому морі складних юридичних колізій!
Пропоную зразок договору оренди житлового приміщення на безоплатній основі!
У разі потреби у складанні ЗВЕРТАЙТЕСЬ!
ВАРТІСТЬ ПОВНОГО ТЕКСТУ ТИПОВОГО БЛАНКУ – 200грн.
ВАМ ПРОСТО ПОТРІБНО БУДЕ ЗАПОВНИТИ СВОЇ РЕКВІЗИТИ!
(Звертайтесь за телефонами: 068-647-10-77, 073-647-10-77 або dupakoff@gmail.com)
Договір
оренди житлового приміщення
м. ____________ “__”__________ 20__ р.
Власник житла, свідоцтво Nо. __________ (копія свідоцтва є додатком до даного договору), ___________________ (П.І.П), іменований надалі “Орендодавець”, з одного боку, і ___________________ (П.І.П), іменований надалі “Орендар”, з іншого боку, уклали даний договір про наступне:
1. Предмет договору
1.1. Орендодавець передає Орендареві й членам його родини в користування строком на _____ рік квартиру загальною площею ______ кв. м. за адресою: _________________ (далі – “квартира”), характеристика якої наведена в акті прийому-передачі квартири.
1.2. За згодою сторін договором встановлюється безоплатне користування квартирою, із компенсацією витрат на обслуговування й ремонт квартири, витрати по оплаті комунальних і інших послуг.
2. Обов’язки сторін
2.1. Орендодавець зобов’язується:
………………………………………………………………………