З’явився час, щодо аналізу такого цікавого міжнародного документу, як Будапештський меморандум.
Моя цікавість до цього документу була спричинена статтями у російській пресі, щодо того, що РФ – не несе жодних зобов’язань у зв’язку із підписанням даної угоди, мотивуючи це тим, що Україна сама не ратифікувала, а одже не визнала чинність даного документу.
Так, де ж істина?
Меморандум – (з лат. memorandum — буквально: те про, що слід пам’ятати) в міжнародних або економічних відносинах – дипломатичний документ, що зазвичай вручається особисто представнику іншої країни (компанії, корпорації) або додається до дипломатичної ноти, в якому детально викладається фактична сторона справи, що цікавить обидві сторони, дається аналіз тих чи інших положень, наводиться обґрунтування позиції держави (договірної сторони), разом із гарантіями.
Будапештський меморандум – меморандум (угода), що була укладена 5 грудня 1994 року між Україною, США, Росією та Великою Британією про неядерний статус України.
У результаті підписання даної угоди, Україна відмовлялась від свого ядерного статусу та позбавлялась ядерної зброї, а інші підписанти гарантували її безпеку на майбутнє.
Російські “аналітики” сильно помиляються коли вказують про потребу ратифікації даного меморандуму, оскільки в Україні процес ратифікації був законодавчо затверджений у 1996р., а у Росії – у 1995р.
Із зазначеного вище, стає зрозуміло людині навіть не фаховій, що РФ – просто напросто бреше, ніякої ратифікація, ні для України, ні для Росії тоді не існувало, а документ починав діяти від моменту підписання!
У самому ж документі, ні про яку “ратифікацію” – взагалі не йдеться.
Розчаровує у цьому питанні також позиція інших сторін угоди, які зайняли дефакто нейтралітет, впроваджуючи формальні заходи впливу на порушника багатосторонньої угоди, чи то не розуміючи, чи не бажаючи діяти, хоча по прикладу РФ може піти будь-який агресор.
На практиці видно, що на превеликий жаль, багатосторонні угоди, ким би вони не були підписані (вспливають у пам’яті мінські угоди) не вартують, ані часу потраченого на них, ані паперу……