Доброго дня усім читачам мого маленького блогу! Мова сьогодні піде про отримання соціальної допомоги опікунами людей похилого віку або інвалідів. У зв’язку із великою кількістю зверненнь щодо даної проблеми, хотілося б висвітлити та підказати можливі шляхи вирішення проблеми.
Необхідно зазначити, що законами не передбачаються соціальні виплати особам, що є опікунами людей похилого віку або інвалідів, які мають роботу, зареєстровані у центрі зайнятості або навчаються.
Особа, що здійснює догляд за похилою людиною, може зробити вибір між двома видами компенсаційних виплат:
1. Ст. 7 Закону України “Про соціальні послуги” передбачено, що фізичним особам, які надають соціальні послуги, призначаються і виплачуються компенсаційні виплати. Порядок призначення і виплати компенсації затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2004 року №558.
При призначенні компенсаційної виплати слід враховувати, що компенсації виплачуються непрацюючим особам, які постійно надають соціальні послуги громадянам похилого віку, інвалідам, дітям-інвалідам, хворим, які не здатні до самообслуговування і потребують постійної сторонньої допомоги.
Родинні зв’язки між фізичною особою, яка надає послуги та отримувачем соціальних послуг значення не мають.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України „Про порядок призначення та виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги” від 29.04.2004 р. № 558 компенсація призначається і виплачується з дня подання документів фізичною особою, яка надає соціальні послуги, та особою, яка їх потребує.
Відповідно до п. 5 вищезазначеної постанови Компенсація призначається і виплачується структурним підрозділом з питань соціального захисту населення районної, районної у м. Києві державної адміністрації, виконавчого органу міської ради за місцем проживання, перебування особи, якій надаються соціальні послуги.
Відповідно до п. 6 Постанови для призначення компенсації подаються такі документи:
1) не працюючою фізичною особою, яка надає соціальні послуги:
– заява про згоду надання соціальної послуги;
– паспорт або інший документ, що посвідчує особу;
– висновок лікарсько-консультативної комісії про те, що стан здоров’я дозволяє постійно надавати соціальні послуги;
– копія трудової книжки та довідки органу державної податкової служби про те, що особа не займається підприємницькою діяльністю і про відсутність даних про доходи цієї особи, а у разі відсутності трудової книжки – лише зазначені довідки.
2) особою, яка потребує надання соціальних послуг, або її законним представником ( у разі визнання цієї особи недієздатною):
– заява про необхідність надання соціальних послуг;
– паспорт або інший документ, що посвідчує особу;
– копія довідки медико-соціальної експертної комісії про групу інвалідності (надається інвалідом);
– висновок лікарсько-експертної комісії про необхідність постійного стороннього догляду та нездатність особи до самообслуговування.
Компенсація призначається виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у таких розмірах:
15 відсотків – фізичним особам, які надають соціальні послуги інвалідам 1 групи;
10 відсотків – фізичним особам, які надають соціальні послуги громадянам похилого віку, інвалідам 2 групи та дітям-інвалідам;
7 відсотків – фізичним особам, які надають соціальні послуги інвалідам 3 групи та хворим, які не здатні до самообслуговування і потребують постійної сторонньої допомоги, визнаним такими в порядку, затвердженому Міністерством охорони здоров’я.
2. Відповідно до п.2 Стандарту надання послуги з призначення щомісячної компенсаційної виплати непрацюючій особі, яка здійснює догляд за інвалідом І групи або за особою, яка досягла 80-річного віку, що затверджений Наказом Міністерства соціальної політики України 23.03.2012 № 158 компенсація призначається і виплачується у грошовій формі непрацюючим працездатним особам, які здійснюють догляд за інвалідом І групи або особою, яка досягла 80-річного віку. Зазначені щомісячні компенсаційні виплати призначаються і виплачуються органами праці та соціального захисту населення та фінансуються органами Пенсійного фонду.
Відповідно до п. 3 Стандарту для призначення компенсації одержувачі подають заяву (http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/z0418-12/paran13#n13), форма якої затверджена наказом Міністерства соціальної політики України від 22 лютого 2012 року № 96 «Про затвердження форми Заяви про призначення усіх видів соціальної допомоги, компенсацій, субсидій та пільг», зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20 березня 2012 року за № 418/20731.
До заяви додаються:
– паспорт або документ, що посвідчує особу одержувача державної соціальної допомоги;
– довідка про перебування на обліку в органах Пенсійного фонду України або органах праці та соціального захисту населення – для особи, за якою здійснюється догляд;
– паспорт або документ, що посвідчує особу, за якою здійснюється догляд;
– документ, який підтверджує, що особа не працює: трудова книжка та довідка органів державної податкової служби довільної форми про те, що особа не перебуває на обліку у даному органі державної податкової служби як фізична особа – підприємець;
– за відсутності трудової книжки – заява особи із зазначенням причини відсутності трудової книжки;
– витяг з акта огляду медико-соціальної експертної комісії (МСЕК) (для осіб, визнаних інвалідами І групи) – для особи, за якою здійснюється догляд.
Також постанова КМУ «Про внесення змін до пункту 10 Порядку призначення і виплати державної допомоги малозабезпеченим сім’ям», яку ухвалено 29 січня 2014 року надає право на допомогу по малозабезпеченості сім’ям, у яких є особи працездатного віку, що доглядають за немічними та інвалідами, і при цьому не працюють, не знаходяться на обліку в центрах зайнятості та не є підприємцями.
Ще необхідно зазначити, що відповідно до Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” (п. 14 ст. 11) непрацюючі працездатні особи, які здійснюють догляд за престарілим, який за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду або досяг 80-річного віку, підлягають загальнообов’язковому державному пенсійному страхуванню якщо такі непрацюючі працездатні особи отримують допомогу або компенсацію відповідно до законодавства. Тобто час догляду за бабусею зараховується до стажу роботи, який дає право на трудову пенсію.