Відповідно до частини третьої статті 119 Кодексу законів про працю України (далі — КЗпП):
за працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану на строк до закінчення особливого періоду або до дня фактичної демобілізації, зберігаються: місце роботи, посада й середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, у фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності й у фізичних осіб — підприємців, у яких вони працювали на час призову.
Оскільки гарантії щодо збереження робочого місця за працівниками, призваними на військову службу, встановлені безпосередньо законом, їх звільнення протягом зазначеного терміну є незаконним. Працівник, якого звільнили незаконно, має бути поновлений на роботі самим роботодавцем або в судовому порядку з виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу (ст. 235 КЗпП).Залежно від конкретних обставин звільнення відповідальність роботодавця може бути встановлена Кодексом України про адміністративні правопорушення (частина перша ст. 41) або Кримінальним кодексом України.