Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 10.07.2019 у справі № 522/22780/15-ц зроблено наступний висновок з цього питання.
Фабула справи. Між Позивачем і Банком було укладено договір про відкриття карткового рахунку та його обслуговування, видано платіжну картку та ПІН-код до неї. В січні 2015 року з карткового рахунку позивача через систему Visa Transer Portmone було несанкціоновано знято кошти. Однак на телефон Позивача не надійшло смс – повідомлення з інформацією про здійснення цієї. Дізнавшись про несанкціоновану операцію, Позивач звернувся до Банку із заявою про блокування та видачу нової картки, а також подав заяву про незгоду з транзакцією, і просив забезпечити повернення йому грошових коштів.
Позиція Верховного Суду. Відповідно до частини першої статті 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов’язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові, грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.
Згідно частини першої статті 1071 ЦК України банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження.
Статтею 1073 ЦК України передбачено, що у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.
Згідно з пунктом 1.27 статті 1 Закону «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» платіжна картка – електронний платіжний засіб у вигляді емітованої в установленому законодавством порядку пластикової чи іншого виду картки, що використовується для ініціювання переказу коштів з рахунка платника або з відповідного рахунка банку з метою оплати вартості товарів і послуг, перерахування коштів зі своїх рахунків на рахунки інших осіб, отримання коштів у готівковій формі в касах банків через банківські автомати, а також здійснення інших операцій, передбачених відповідним договором.
Умови відкриття рахунка та особливості його функціонування передбачаються в договорі, що укладається між банком і його клієнтом – власником рахунка.
Відповідно до пункту 1.5 договору між Позивачем та Банком – банк не несе відповідальності за збитки, завдані клієнту у разі розголошення (розкриття) інформації за рахунком в результаті використання клієнтом паролів, ПІН-кодів, CVV-кодів.
Крім того, згідно з пунктом 2.2 Правил користування платіжними картками, які є Додатком №2 до договору, якщо платіжну картку втрачено, викрадено або з іншої причини вона стала непридатною до використання, а також якщо ПІН-код став відомий сторонній особі, позивач повинен в усній формі терміново заявити про це в Контакт-центр Банку. Позивач відповідає за всі суми по операціях з платіжною карткою, якщо передано картку сторонній особі або не повідомлено банк про те, що її загублено.
Тобто, саме на Позивача було покладено обов’язок нерозголошення інформації за рахунком в результаті використання клієнтом паролів, ПІН-кодів, CVV-кодів, як і обов’язок повідомлення банку в разі втрати, викрадення платіжної картки та розголошення.
Таким чином, на думку суду, якщо операція з переказу коштів була здійснена в мережі Інтернет з використання реквізитів платіжної картки, у тому числі CVV-коду, які відомі тільки власнику картки, Банк не повинен нести відповідальність за дану операцію.