Поліграф – поширена узагальнена назва різноманітних по влаштуванню приладів, що дозволяють фахівцям на підставі фіксації ряду фізіологічних параметрів робити висновки про достовірність відповідей опитуваних (синонімом є поняття «детектор брехні»).
Основними фізіологічними показниками, які реєструються поліграфами, є: ритм дихання, інтенсивність потовиділення, рівень кров’яного тиску. Деякі детектори здатні порівнювати напругу голосових зв’язок, фіксувати розширення капілярів, реакцію зіниць очей тощо.
Сам прилад виступає тільки реєстратором об’єктивних параметрів, а їх суб’єктивну інтерпретацію здатний виконати тільки фахівець – поліграфолог, який і проводить відповідне «інтерв’ювання» за спеціальними методиками з урахуванням обставин справи. Поліграфолог порівнює параметри, зафіксовані детектором в стані психофізіологічного спокою, з тими, які спостерігалися при адресації критичних питань чи пред’явленні об’єктів, пов’язаних зі злочином.
Критики використання поліграфа наводять чимало підтверджених фактів про психопатичних особистостей, які не демонструють змін фонових фізіологічних параметрів навіть при запереченні скоєних ними жорстоких злочинів. І навпаки, людина, яка не здійснювала злочин, але зіткнулася з його проявом (наприклад, виявила труп убитого), демонструє фізіологічні параметри, властиві особі, яка вчинила злочин. Крім того, відомі досить прості техніки, що дозволяють довільно змінювати фонові характеристики, що реєструються поліграфом – напруга м’язів, покусування язику.
У зв’язку з цими недоліками використання поліграфів отримало у світі вкрай рідкісне закріплення в законодавстві, хоча широко поширене в практичній діяльності правоохоронних органів та під час прийняття особи на роботу.
Принципом застосування поліграфа в Україні можна вважати ч. 3 ст. 28 Конституції, яка встановлює, що жодна людина без її згоди не може бути піддана медичним, науковим чи іншим дослідам. Використання поліграфа підпадає якраз під формулювання «інші досліди».
Основою ж широкого застосування поліграфів правоохоронними органами України є Закон «Про оперативно-розшукову діяльність». Стаття 8 цього Закону закріплює право органів, що здійснюють ОРД, опитувати осіб за їх згодою. Відповідно, використання поліграфа трактується як різновид опитування. При цьому, отримані таким чином відомості не можуть бути прийняті судами як докази у справі, а тільки служать орієнтирами для збору офіційних доказів.
Силу доказів результати використання детектора брехні набувають тільки в рамках призначеної судової експертизи. Порядок її призначення та процедура здійснення в самому широкому вигляді регламентовані КПК України та Законом «Про судову експертизу». Кримінально-процесуальний кодекс детально регламентує тільки проведення обов’язкових експертиз, в той час як факультативні експертизи можуть бути призначені на розсуд суду. Призначена в рамках кримінального, цивільного та інших видів судочинства така факультативна експертиза називається, як правило, «судовою психофізіологічною експертизою з використанням поліграфа». При цьому, застосування поліграфа є лише одним з методів дослідження, що використовуються судовим експертом.
Крім того, застосування поліграфів правоохоронними органами України визначено нормами низки підзаконних актів. Так, Інструкція МВС України, прийнята в 2004 році, регулює тільки внутрішньовідомче використання поліграфа, тобто для відбору кандидатів на службу, під час кадрових перевірок та проведення внутрішніх службових розслідувань. А прийнята в 2013 році інструкція колишнього Міндоходов регулює використання поліграфів в різних аспектах діяльності органів Державної фіскальної служби України, в тому числі щодо цивільних осіб, називаючи відповідну процедуру «психофізіологічним інтерв’ю із застосуванням поліграфа».
Використання поліграфів при прийомі на роботу, проведенні корпоративних перевірок нормативно-правовими актами спеціально не регулюється. Однак на дану процедуру поширюються загальні правові принципи – застосування поліграфа можливе лише за згодою опитуваної особи, воно не повинно вторгатися в особисте життя особи і зазіхати на її інші права і свободи.
Отже, чинна нормативна база передбачає такі умови: отримання письмової згоди опитуваної особи на використання в його відношенні поліграфа; застосування тільки сертифікованих пристроїв; проведення інтерв’ю та інтерпретація його результатів тільки працівником, який пройшов відповідне навчання та отримав допуск до даної роботи.