Неузгодженість між чинними нормативно-правовими актами, їхнє
протиріччя з одного й того самого предмета регулювання, а також
суперечність між двома або більше формально чинними нормами права,
прийнятими з одного і того ж питання, в теорії права відомі як
колізія норм права.
Колізія норм права вирішується шляхом вибору того
нормативного акта, який має бути застосований до конкретного
випадку (юридичного факту). Існує і декілька способів, за якими можливо визначити
нормативно-правовий акт, яким слід керуватися:
1. У разі існування неузгодженості між нормами, виданими
одним і тим самим нормотворчим органом, застосовується акт,
виданий пізніше, навіть якщо прийнятий раніше акт не втратив своєї
чинності. Така неузгодженість може виникнути внаслідок того, що
прийняття нової норми не завжди супроводжується скасуванням
“застарілих” норм з одного й того ж питання.
2. У разі існування суперечності між актами, прийнятими
різними за місцем в ієрархічній структурі органами – вищестоящим
та нижчестоящим, застосовується акт, прийнятий вищестоящим
органом, як такий, що має більшу юридичну силу.
3. У разі існування неузгодженості між актами, виданими одним
й тим же органом, але які мають різну юридичну силу,
застосовується акт вищої юридичної сили. Наприклад, у випадку
суперечності норм закону та Конституції України ( 254к/96-ВР ),
які прийняті Верховною Радою України – колізія вирішується на
користь Конституції, яка має найвищу юридичну силу.
4. При розбіжності між загальним і спеціальним
нормативно-правовим актом перевага надається спеціальному, якщо
він не скасований виданим пізніше загальним актом.
Керуючись Листом 26.12.2008 N 758-0-2-08-19 Міністерства Юстиції України.