Перший законний метод відстояти школу – це вимагати дотримання належної процедури погодження громадськістю рішення щодо скорочення навчальних закладів.
Відповідно до ч. 6 статті 11 Закону «Про загальну середню освіту» реорганізація і ліквідація загальноосвітніх навчальних закладів комунальної форми власності здійснюється за рішенням сесії місцевої ради, державної і приватної форм власності – за рішенням засновника (засновників). Як правило, сільські школи відносяться до відання районних рад. Тому рішення останніх і буде вирішальним. При цьому формально відповідно до законодавства про освіту для закриття школи тепер не вимагається згода територіальної громади. Але це аж ніяк не означає, що громада має мовчати, а її інтереси не мають бути враховані.
Перш за все, постановою Кабінету Міністрів від 03.11.2010 р. № 996 затверджено Порядок проведення консультацій з громадськістю з питань формування та реалізації державної політики (далі – Порядок). Цей порядок відповідно до п.5 постанови поширюється також на органи місцевого самоврядування, які згідно з положеннями пункту 3 Порядку мають проводити консультації з громадськістю з питань, що стосуються суспільно-економічного розвитку свого регіону, реалізації та захисту прав і свобод громадян, задоволення їх політичних, економічних, соціальних, культурних та інших інтересів. Крім того відповідно до п.12 Порядку в обов’язковому порядку проводяться консультації з громадськістю у формі публічного громадського обговорення та/або електронних консультацій з громадськістю щодо проектів нормативно-правових актів, які стосуються конституційних прав, свобод та обов’язків громадян.
Скорочення мережі загальноосвітніх закладів безперечно належить до питань соціально-економічного розвитку, а також реалізації прав і свобод громадян (насамперед у контексті забезпечення належного доступу до загальної середньої освіти, яка відповідно до статті 53 Конституції є обов’язковою, а, отже, держава та органи місцевого самоврядування не можуть створювати перешкоди у реалізації права на освіту). Таким чином, рішення про закриття школи не може прийматися без проведення відповідних консультацій з громадськістю та без врахування інтересів громади відповідного населеного пункту. Процедура проведення таких консультацій чітко регулюється згаданим Порядком і передбачає опублікування відповідного документу на сайті органу, що планує його видати. Відповідно до ч.3 статті 15 Закону «Про доступ до публічної інформації» проекти нормативно-правових актів, рішень органів місцевого самоврядування, розроблені відповідними розпорядниками, оприлюднюються ними не пізніш як за 20 робочих днів до дати їх розгляду з метою прийняття. При цьому строк проведення консультацій з громадськістю повинен становити не менше 15 днів.
Порушення порядку проведення консультацій з громадськістю та прийняття рішення про закриття школи без врахування інтересів громади відповідного населеного пункту може тягнути за собою кримінальну відповідальність для осіб, відповідальних за прийняття таких рішень (начальника відділу освіти, голови місцевої ради тощо).
Незаконне закриття школи можна кваліфікувати як традиційний склад злочину – зловживання владою або службовим становищем (ст. 364 КК України).
Таким чином, доля рішення про закриття школи залежить виключно від того чи може громада згуртуватися та відстояти свої інтереси, зокрема:
1) розгорнути відповідну інформаційну кампанію та довести, що школа аж ніяк не гальмує розвиток села і витрати на її утримання не є зайвою статтею видатків місцевого бюджету (якщо не є);
2) вимагати від органів місцевої влади провести консультації з громадськістю щодо прийняття рішення про закриття школи;
3) звернутися до правоохоронних органів із заявами/скаргами тощо).
Ще одним методом збереження школи є відстоювання трудових прав вчителів та інших працівників школи.
Перш за все слід відзначити, що закриття школи, як правило, юридично оформлюється не як ліквідація навчального закладу, а як його реорганізація – форма припинення діяльності навчального закладу як юридичної особи, під час якої навчальний заклад припиняється, але всі його права й обов’язки в порядку правонаступництва переходять до нової (іншої) юридичної особи (тобто до іншої школи). У випадку реорганізації дія трудових договорів не припиняється, а навпаки продовжується (стаття 36 Кодексу законів про працю). Тобто вчителі та інші працівники школи у випадку її реорганізації мають бути переведені на інше місце роботи. У такому разі діють положення статті статті 32 Кодексу законів про працю (далі – КЗпП), відповідно до якої працівники повинні бути попереджені про зміни в організації виробництва і праці не пізніше, ніж за два місяці.
Разом з тим, в більшості випадків при реорганізації навчальних закладів відбувається скорочення чисельності або штату працівників. За таких обставин слід застосовувати положення пункту 4.2.2. Галузевої угоди між Міністерством освіти і науки, молоді та спорту України та ЦК Профспілки працівників освіти і науки України на 2011–2015 роки, якою встановлено, що рішення про реорганізацію, що призводить до скорочення чисельності або штату працівників, має бути узгодженим з відповідними профспілковими органами, не пізніше ніж за 3 місяці до намічених дій з економічним обґрунтуванням та заходами забезпечення зайнятості працівників, що вивільняються. Тримісячний період повинен бути використаний для вжиття заходів, спрямованих на зниження рівня скорочення чисельності працівників.
Якщо школу не реорганізовують, а ліквідовують з наступним звільненням працівників, то в такому разі слід керуватися статтею 49-2 КЗпП, відповідно до якої про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.
Отже, без дотримання перелічених вище вимог трудового законодавства щодо строків попередження працівників про їх звільнення або переведення на інше місце роботи закриття малокомплектних шкіл буде незаконним!
Крім того, варто не забувати, що будь-які рішення про звільнення працівників чи переведення їх на нове місце роботи у зв’язку з реорганізацією (у разі якщо реорганізація супроводжується скороченням штату працівників) має бути погоджене роботодавцем з виборним органом первинної профспілкової організації. Також частиною 3 статті 22 Закону «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» передбачено, що у разі, якщо роботодавець планує звільнення працівників з причин економічного, технологічного, структурного чи аналогічного характеру, він повинен завчасно, не пізніше як за три місяці до намічуваних звільнень надати первинним профспілковим організаціям інформацію щодо цих заходів, включаючи інформацію про причини наступних звільнень, кількість і категорії працівників, яких це може стосуватися, про терміни проведення звільнень.