Ця судова справа стосується досить проблемних питань пайової участі забудовників у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста. Протягом останнього часу утворилась ситуація, коли судами по різному тлумачилось поняття реконструкції існуючої забудови, з’являлись висновки про те, що ця процедура не охоплюється поняттям будівництва, а тому не тягне за собою обов’язок сплати відповідних внесків.
Досить часто перемагала також позиції про те, що прийняття об’єкту в експлуатацію та недотримання органами місцевого самоврядування 15 денного терміну на укладання договору, ухилення від його укладання в різний спосіб, дозволяють уникнути зобов’язання сплати пайових внесків.
Вірогідно, з цих причин ще у 2016 р. ВСУ сформував правову позицію від 16 листопада 2016 року у справі № 922/5937/15 про те, що невиконання замовником будівництва обов’язку укласти договір про пайову участь до прийняття в експлуатацію об’єкта будівництва звільняє його від такого обов’язку.
Справа, що коментується нижче, також стосується цього питання і, здається в повному обсязі вирішує цю проблему.
Міська рада (позивач) звернулась до господарського суду з позовом до Фізичної особи-підприємця (ФОП, відповідач про стягнення упущеної вигоди у розмірі 3200,00 грн, з посиланням на невиконання відповідачем обов’язку щодо сплати пайової участі у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста відповідно до Закону України “Про регулювання містобудівної діяльності”.
Рішенням місцевого господарського суду, залишеним без зміни постановою апеляційного суду, у задоволенні позову відмовлено.
Судові рішення мотивовані тим, дія цього Закону не поширюється на відповідача, оскільки ним здійснювалось лише реконструкція існуючої будівлі без забудови нової земельної ділянки, а отже така особа не є замовником будівництва в розумінні імперативних норм Закону і у неї відсутній обов’язок укладати договір про пайову участь та сплачувати пайові внески.
ВГСУ у справі № 908/271/16 судові рішення залишив без змін, хоча не погодився з наведеною мотивацією судів першої і другої інстанцій.
Зокрема, він зазначив, що реконструкція існуючої забудови та територій, наряду з новим будівництвом об’єктів, є окремим видом забудови територій. Виходячи з тлумачення норм Закону України “Про регулювання містобудівної діяльності”, передбачений обов’язок замовника, який має намір щодо реконструкції існуючої забудови та територій укласти договір про участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури.
Разом з тим, ВГСУ зазначив, що відповідач зобов’язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту у спосіб укладення відповідного договору та виконати його умови. Істотною умовою договору про пайову участь є розмір такої участі, який має бути розрахованим відповідно до вимог законодавства та погодженим сторонами у відповідному договорі.
Розглянувши цю справу, ВСУ всі попередні судові рішення скасував і ухвалив нове рішення, яким позов міської ради задовольнив.
При цьому ВСУ виходив з того, що неукладення відповідачем договору про пайову участь у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури свідчить про його бездіяльність у вчиненні передбачених законодавством обов’язкових дій.
Неправомірна бездіяльність відповідача щодо його обов’язку взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, який кореспондується зі зверненням відповідача до позивача із заявою про укладення такого договору, є протиправною формою поведінки, внаслідок якої міськрада була позбавлена права отримати відповідну суму коштів, яка охоплюється визначенням упущеної вигоди.