У питанні застосування ст. 625 ЦК України ВСУ демонструє послідовність та принциповість.
Так, статтею 625 ЦКУкраїни встановлено відповідальність за порушення грошового зобов’язання. Так, ч. 1 цієї статті визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання. У ч. 2 зазначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом цієї норми закону нарахування трьох процентів річних входить до складу грошового зобов’язання і вважається особливою мірою відповідальності боржника за його прострочення, та є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає в отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Отже три проценти річних від простроченої суми за весь час прострочення застосовуються за наявності виоги кредитора та їх стягнення проводиться навіть за відсутності зазначення їх розміру в договорі.
Окрім цього зазначена стаття передбачає нарахування процентів на суму боргу за весь час прострочення з моменту вимоги кредитора про повернення грошових коштів.
При цьому стаття 625 ЦК України унормовує питання відповідальності боржника за порушення грошового зобов’язання і з огляду на правову природу трьох процентів річних, передбачених частиною другою цієї статті, як особливої міри відповідальності, їх сума повинна бути визначена до стягнення виключно в національній валюті Україні – гривні.
Натомість у справі, рішення в якій переглядаються, суд апеляційної інстанції, з рішенням якого погодився і ВССУ постановив зобов’язати банк видати вкладнику грошові кошти, визначені як три проценти річних за статтею 625 ЦК України, виключно в іноземній валюті – доларах США, що потягло за собою скасування зазначених рішень.