Дуууже актуальна тема, що постійно запитується клієнтами! Читайте, у разі потреби у допомозі – звертайтесь!
Частиною 1 ст. 1278 Цивільного кодексу України встановлено рівність часток в спадщині кожного із спадкоємців, окрім випадків, коли спадкодавець, склавши заповіт, сам не розподілив спадщину між ними. Однак, спадкоємці, які прийняли спадщину, мають право на її поділ, в зручних для себе частках, який відбувається виключно за їх взаємною згодою.
Згідно ст. 1267 Цивільного кодексу України спадкоємці, за угодою між собою можуть змінити розмір частки у спадщині кожного з них. Так, якщо спадщина складається з рухомого майна, зміна розміру частки в спадщині може відбуватись за усною угодою між спадкоємцями, відносно спадщини у вигляді нерухомого майна, транспортних засобів, цінних паперів, часток у статутних капіталах господарських товариств, тощо законодавством передбачено обов’язковість письмового укладення даної угоди та її нотаріального посвідчення. Крім того стаття 1278 Цивільного кодексу України передбачає право кожного із спадкоємців на виділ його частки спадщини в натурі.
Існують два варіанти поділу (виділу) спадкового майна між спадкоємцями:
Договір про зміну розміру частки у спадщині (спадкоємці змінюють розмір спадкових часток – один спадкоємець спадкує 1/3 частку спадщини, інший 2/3 частки спадщини);
Договору про поділ спадщини (спадкоємці визначають конкретне майно, яке може відповідати їх часткам у спадщині – один спадкоємець спадкує квартиру, інший – житловий будинок).
Дані договори розглядаються як окремі юридичні дії. Із зазначених договорів найбільш частіше в практиці застосовуються Договори про поділ спадщини.
Поділ майна також можливий у випадках спадкування декількома особами за заповітом, в якому спадкова маса розподілена між кількома спадкоємцями в частковому виразі (наприклад по 1/3 третій частці кожному). Проте не може бути посвідчений договір про поділ спадщини згідно заповіту, в якому заповідач конкретизував розподіл свого майна між тим чи іншим спадкоємцем, та кожний спадкоємець за заповітом стає власником конкретної, вказаної в заповіті речі (одному – квартира, іншому – будинок).
Крім того, слід зауважити той факт, що предметом договору про поділ спадщини може бути як все спадкове майно, так і його частина.
Як правило, поділ спадщини вчинюється спадкоємцями відповідно до часток у спадковій масі, що належать їм згідно закону чи заповіту, тобто при поділі спадкоємець отримує майно, рівне за вартістю його спадковій частці. Але за згодою спадкоємців поділ спадщини може бути проведений і не відповідно до спадкових часток, оскільки згідно із законом дозволено поділ спільної власності не відповідно до часток її учасників. У цьому випадку спадкоємець, частка якого зменшена договором про поділ спадщини, має право на одержання грошової компенсації у зв’язку з нерівноцінністю поділу, розмір якої визначається за домовленістю сторін та відображається в змісті договору. Крім того, договір про поділ спадщини може містити положення про те, хто із спадкоємців погашає борги спадкодавця, виконує заповідальну відмову, тощо.
У випадках укладення договорів про поділ спадщини з виплатою грошової компенсації нотаріусами обов’язково враховується факт перебування в шлюбі спадкоємця, який сплачує таку компенсацію, так як грошові кошти, які використовуються як доплата, можуть належати до спільного сумісного майна подружжя. За наявності цих обставин договір може бути вчиненим тільки за нотаріально засвідченою згодою другого з подружжя такого спадкоємця, і як наслідок, є підставою для виникнення права спільної сумісної власності подружжя за результатом укладання такого правочину.
При цьому існує нотаріальна практика щодо укладення договору про поділ спадщини як до видачі свідоцтв про право на спадщину, та і після.
В першому випадку після посвідчення договору про поділ спадщини спадкоємці отримують свідоцтва про право на спадщину. Договір спадкоємцям не видається, він залишається у спадковій справі.
В другому випадку всі спадкоємці спочатку отримують свідоцтва про право на спадщину, а потім посвідчується договір про поділ. При цьому кожному спадкоємцю видається стільки екземплярів договору, скільки відповідає кількості об’єктів, які виділені конкретно на користь даного спадкоємця. До кожного екземпляра договору, призначеного для видачі спадкоємцю, підшиваються всі ті свідоцтва про право на спадщину, які були видані кожному спадкоємцю у відношенні того з об’єктів спадщини, що переходить в особисту власність цього спадкоємця згідно розподілу.